Сьогодні бажаючі психологічно розвантажувалися, поринули в море емоцій та зустріли свою "рибу спокою".

Будьмо уважні: насилля.

Будь-які потрясіння в суспільстві, а особливо такі серйозні, як війна, коли багато людей втратили рідних та близьких, житло, роботу, звчийний стиль життя і продовжують перебувати в стані невизначеності - сприяють збільшенню випадків домашнього насильства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильтва, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, між колишнім чи теперешнім подружжям або між іншими особами, які спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у родинних відносиннах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильтсво, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під час війни від домашнього насильства найбільше страждають традиційно вразливі категорії - жінки, діти, люди похилого віку, особи з інвалідністю, вимушені пеерселенці.

Діти відчувають на собі подвійний вплив війни. Нездорові стосунки між батьками можуть травмувати їх навіть більше за те, що вони побачили на війні. Дитина - свідок насильства - теж постраждалий від домашнього насильства. 

Домашнього насильства можна уникнути, якщо жертва не буде мовчати.

Куди звертатися у випадках домашнього насильтсва:

• до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильтсва;
• на Урядовий контактний центрн 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації постраждалим від домашнього насильства, або з питань загрози вчинення такого насильства;
• до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0800-213-103;
• до національної "гарячої лінії" з питань запобігання домашнього насильтва, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).